Маша Міщенко

Чи відбуваються в Україні процеси згортання демократії? Якщо так - чи зможуть врятувати ситуацію дострокові вибори? Чи готове до цього суспільство? Чи здатен Президент Віктор Ющенко на те, щоб оголосити дострокові вибори? Про це УНІАН запитав експертів.

Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології, доктор філософських наук:

Мені здається, що сформована нині структура соціально-економічних відносин достатньо збалансована. Я маю на увазі, що є Президент, який відповідає за зовнішню політику, є сильна опозиція із яскравими лідерами, які не дають спокійно жити виконавчій владі, яка відповідає за економічну політику, і є влада, яка нікого сильно не тішить. Але влада ніколи нікого не тішила, за винятком хіба що трьох місяців після помаранчевої революції. Ніколи Україна великої радості від своєї влади не відчувала. Як на мене, ця структура досить збалансована з точки зору стабільності. А сама по собі стабільність - це благо. Це важлива умова поступального розвитку.

Я не вважаю, що і нинішня демократія ущербна. Вона просто відповідає духу і стану розвитку суспільства, у якому ми живемо. Більше того, я переконаний, що українська демократія випереджує сам уклад життя суспільства. Адже уклад нашого суспільства патерналістський, у чомусь – патріархальний, котрий взагалі несумісний із демократією за всіма класичними канонічними соціологічними теоріями. Але чи є загроза втрати демократії? Звичайно, є. І тепер щодо гіпотез... Чи хоче владна коаліція обмежити свободи? У нас багатокланова держава, всі клани мають різні інтереси. І допоки не існує політичного переслідування одних фінансових кланів на користь інших кланів, такої загрози немає. Бо всі клани будуть зберігати свої рупори, перш за все, засоби масової інформації. До речі, здійснити повний перерозподіл ЗМІ у одні руки не вдалося. (Концентрацію ЗМІ у одних руках я вважаю яскравою ознакою згортання демократії). Саме за допомогою публічного діалогу утверджуються інтереси. До речі, якщо говорити про крок назустріч демократії, то якраз зараз відбувається найбільше артикульоване відстоювання інтересів через засоби масової інформації. Це цікаво спостерігати у футболі. У футболі відбувається боротьба між донецьким та київським кланом. Але цікаво, що незадоволені київським кланом львівські меценати приєдналися до донецького клану проти київського. З’явилися цікаві своєрідні полюси боротьби, які використовують всі можливі засоби.

Але я розумію, що існують побоювання. Суспільство побоюється, але ці побоювання аморфні. Реагувати слід на сигнали. І поки сигналів того, що якійсь клан “підбирає” під себе все, я не бачу.   Зростання або падіння економіки  - другий важливий симптом згортання демократичних свобод. Якщо знищується реальна база конкуренції, то відбувається падіння економіки. Ані концентрації ЗМІ в одних руках, ані падіння економіки я не бачу, тому не можу говорити про згортання свобод.  І врешті – решт, в нас така криклива могутня опозиція, то нехай вона і слідкує за цим.

А тепер щодо дострокових виборів... Я спостерігаю за динамікою настроїв. Суспільство поділене, частина виборців хоче дострокових виборів, частина – не хоче.  Але врахуйте, що вибори реанімують всі “пристрасті”, які проходять по правому та лівому берегу Дніпра.  Це може відродити регіонально-культурне протистояння, від якого ми відходимо. Ще я не бачу сенсу у виборах, бо українці здатні поділити владу на двох, проте не можуть поділити на трьох. Демократичні сили вже отримали перемогу, і вони не могли поділити владу. І для чого проходити це знову? Помилково вважати, що Президент не може оголосити дострокові вибори через брак якихось вольових якостей. Людина, яка стала Президентом, за визначенням не може бути безвольною. Його коливання або нерішучість пояснюються не слабкістю характеру, а здоровим  прагматизмом. Перетвори він свою партію на додаток  БЮТу, це викликало би більшу критику. Доки зберігається певний баланс, зберігається рейтинг партії. І, може, це дійсно найрозумніша позиція: не визнавати, що владу остаточно взяв Янукович. У суспільстві - стабільність, у владі є певна напруга,  в опозиції - певний альянс. 

Левко Лук’яненко, народний депутат, БЮТ:

Наш Президент днями відвідав Конституційний суд, юристи вищого класу фактично йому сказали, що є юридичні підстави для розпуску Верховної Ради. Але підпорядковуючись своєму характеру, він не вхопився за цю юридичну основу, а заявив, що є два виходи: або розпустити Верховну Раду, або порадитися. Скликати ще один круглий стіл. Це чергова ознака його нерішучості та бажання уникнути принципової розв’язки проблеми.  Я не вірю в те, що він розпустить Верховну Раду. Зараз, коли Конституційний суд дав зрозуміти, що є підстави для розпуску, він не скористався цим, скликаючи на базікання за круглими, квадратними, прямокутними столами, за якими не буде державницької волі. Нагадаю, що суд не казав прямо, але дав зрозуміти, що розпуск можливий. Бо Конституція не передбачає формулювання парламентської більшості на індивідуальній основі. Більшість - це Партія регіонів, соціалісти і комуністи, це число, яке вони мали законно. Решта способів доформування більшості були антиконституційні, не передбачені законом. Звичайно, над формулюванням цього мала би попрацювати юридична команда.  Але суть залишається...

Загрозу демократії я бачу у тому, що Партія Регіонів буде утримуватися при владі. Вони кажуть про зростання економіки. Але що зростає більше: ціни товарів на ринку, тарифи чи ВВП, яке не встигає за цими цінами. Життя людей не покращується.  Антиукраїнські кроки проявляються у різний спосіб. Згадайте, 9 березня Президент виступав із промовою перед пам’ятником Шевченку. Це ж не я виступав, простий депутат. Але жоден канал не передав цей виступ  без скорочень. По чиїй указці? Ясно, по чиїй. 

Світлана Конончук, керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень:

Я вважаю, що в Україні існує загроза авторитаризму.  Вона пов’язана із тим, що влада формується у закритий спосіб так само як у закритий спосіб відбувається управління державою і на центральному, і на регіональному рівні. Суспільство перетворюється у статиста і не бере участі у політичних процесах. Окрім закритості у формуванні владного представництва, є ще свобода ЗМІ, яке теж перебуває у полі демократії. ЗМІ отримали свободу, це очевидно. Але державні ЗМІ, по суті, не  впливають на ситуацію. Існують впливові ЗМІ, які перебувають у руках приватних акціонерів. Але тут ми часто спостерігаємо картину, як журналісти намагаються підлаштуватися під владу, і часто уникають незручних запитань, їхні матеріалі йдуть в ключі нав’язаних ним месиджей влади. Буває так, що влада намагається “підлаштуватися” під окремих журналістів, тоді зв’язки стають особистісними. Я не хочу оцінювати це, але тоді страждає якість журналістики. Суспільство не знає, що відбувається у владі.

Щодо дострокових виборів... Повторюся, що правових підстав для їх проведення не існує. Пленарні засідання відбуваються, більшість сформована, уряд працює. А щодо політичних викликів, то тут ситуація дещо складніша. Нові умови вимагають і від парламенту, і від уряду, і від Президента усвідомлювати ці нові правила у політиці. А в них існує певна інерція у оцінках владних інституцій.  При цьому склад парламенту не відповідає реальній структурі суспільства, а склад коаліції сформований, швидше, на противагу електоральним симпатіям. При цьому формальних порушень не існує. 

Деколи кажуть про неможливість дострокових виборів  з огляду на особисті якості Президента. Мені здається, що ситуацію вольовими та моральними якостями на змінити. Вже пізно, вже зроблено стільки кроків на шляху слабкого управління, що діставати “томагавк” війни було би беззмістовно та протиправно. 

Що стосується питання, чи змінили би ситуацію вибори, то задля цього слід було би ретельно перевірити настрої виборців. Бо не виключено, що у результатів дострокових виборів новий склад парламенту демонстрував би такі самі стандарти поведінки і підходи, як і теперішній. Я особисто як виборець вимагаю якихось нових платформ та нових лідерів. Бо за цей час я була відверта розчарована. Бо одні політики продемонстрували відверту слабкість та непрофесійність,  другі – повернення до корупційних схем, треті – агресію та радикалізм, а четверті – класичний варіант зради. Тому я маю побоювання, що якби вибори пройшли зараз, поки не визріли нові політичні умови, то ми отримали такий самий склад парламенту, як і зараз.

Олександр Барабаш, віце-президент Асоціації народних депутатів України:

Я вважаю, що відкат від демократії є.  Це має фундаментальні причини і пов’язано із зміною виборчої системи, насамперед із формуванням закритих виборчих списків, де вся повнота прав належить партіям. Право висувати, проводити агітацію, віддавати переваги належить партелітам. Таке виборче законодавство не має аналогій ніде в цивілізованих країнах. А партійні еліти залишили собі право довічно бути при владі та одноосібно вирішувати, хто має бути у парламенті... Це часом має потворні форми, політики разом п’ють горілку і одружують дітей, а на вулиці б’ють одне одного по морді. Відтворена система консервації еліти! І завершив цю філософію імперативний мандат для депутатів місцевих рад. Я вважаю, що це – страшна загроза демократії, перебудова партійної діяльності на тоталітарний кшталт. Це робить партійне будівництво подібним на правлячі партії Німеччини, Італії та СРСР тридцятих років.  І це змінює поведінку депутата, який із самостійної фігури перетворюється на солдата партії, політичного пішака. Вся його поведінка націлена на те, щоби догодити вождю. 

Зараз сили витрачаються  на партійну боротьбу.  Немає програми уряду? - Не лише уряду. Жодна політична сила не сформулювала чіткої позиції щодо бодай однієї значущої проблеми для суспільства, ані по освіті, ані по медицині, ані по реформі пенсійного законодавства. Я не знаю, у чому відмінність у поглядах на реформу галузі охорони здоров’я між БЮТ, Нашою Україною та Партією регіонів. Зараз прийшов новий міністр охорони здоров’я, а я не знаю, чим від відрізняється від старого. Яка програма у цьому Компартії, яка зайняла цю квоту, я також не знаю.

Дострокові вибори у цій ситуації нічого не  вирішать, бо не змінюється базова основа для проведення цих виборів. Буде черговий перерозподіл мандатів. Мій колега висунув теорію, яка підтверджується з часом, симпатії виборців змінюються дуже повільно, тож будь-які нові вибори дадуть такий самий результат. Правових підстав для цього немає.  Якщо дивитися на всі підстави, зазначені Конституцією, то без бажання більшості депутатів прийняти рішення про дострокові вибори неможливо. Уряд у відставку не піде, більшість не розпадеться, сесії починатимуться вчасно.  Будь-яке не правове рішення щодо виборів, так само як будь-який референдум із болючого питання призведе до громадянського конфлікту.   Президент не оголосить вибори, якими б рішучими не були заяви. Дострокові вибори можливі, якщо цього захоче більшість, насамперед Партія Регіонів.

Я вже уклав парі на ящик доброго коньяку, що дострокових виборів цього року не буде.