Володимир Павлв, Кив

Про те, що упродовж року псля оранжево революц культурна ситуаця в Укран не покращилася (чи не погршилася?), вперше на повний голос заявила письменниця Оксана Забужко пд час свого жорсткого емоцйного виступу на Перших Президентських слуханнях восени 2005 року. В дуже короткому виклад основний месидж Оксани Забужко можна передати так укранська культура пероду незалежност не створила достатньо н матеральних, н духовних надбань, щоб укранц могли претендувати на звання культурно вропейсько нац.

упродовж пост-революцйного року ситуаця зовсм не покращилася, не зважаючи на клька теоретичних сприятливих факторв задля таких змн. Цими факторами можна вважати: по-перше, революцйну ситуацю, яка була виявом незадоволення не тльки, чи не стльки в сфер матерально екзистенц, скльки у морально-духовно-культурнй сфер; по-друге, факт само мирно революц, яка виявилася безкровною по-сут карнавальною по-форм, а також те духовне пднесення, що супроводжувало; врешт, по-трет, результат революц перемога сил, асоцйованих з цивлзацйним вибором, духовнстю, що вони йшли на вибори пд гаслами нацонального та культурного вдродження. Однак, не спрацювало.

Такий висновок може зробити не тльки той, хто слухав чи читав Забужко, але й ус т, хто просиджував у новорчно-рздв`ян дн перед телевзорами в очкуванн на якесь хороше укранське шоу, укранський фльм, чи хоч би окрему програму. Адже цей перод був псля революц чи не першою реальною нагодою продемонструвати здобутки культури пост-революцйного пероду. Але на укранських телеканалах ми побачили те, що й за розвиненого кучмзму: Сердючка-Данилко, Поплавський у костюм якогось рожевого поросяти, ОлдБарб-Блик, жноча еманаця Баскова - Повалй Тая (яка не тая, не та, не тоне) т.д., т.п., тощо. Коротше - Бездуховнсть, мля... - як любив резюмувати льввський музикант-чайник Олег (Джон) Сук.

Звдки взялося очкування культурного прориву?

У багатьох людей очкування на пост-революцйний культурний прорив виникло не стльки на пдстав знання ситуац чи вдчуття атмосфери, скльки на рунт асоцацй з культурним ренесансом, що вн стався на хвил першого етапу нацонально-визвольно революц наприкнц 80-х на початку 90-х рокв минулого вже столття. Тод центром культурного життя (втм, як суспльно-полтичного) став Львв, котрий не вперше у свой стор вдгравав роль укранського П`монту. Але хвиля культурного вдродження розйшлася практично по всх великих мстах Украни, навть тих, де мсцева влада суспльство перебували ще в мороц дрмучо совтчини.

Варто освжити у пам`ят найважливш культурно-мистецьк проекти того пероду: фестивал популярно музики Червона рута у Чернвцях, а пзнше й Втер з сходу у Донецьку, рок-музики Тарас Бульба у Дубно та авторсько псн Оберг у Луцьку; розмноження на хвил популярност поетичних груп, початок котрим дали Бу-Ба-Бу та Пропала грамота; бнале сучасного мистецтва нтердрук у Львов та мпреза в вано-Франквську; театральн фестивал Золотий Лев, Березлля та кнофестиваль Молодсть. А ще ж були так явища, як театр-кабаре гумору та полтично сатири Не журись!, льввський вуличний фестиваль Вивих та маса нцатив у Харков, Одес, Миколав тощо, котр сьогодн год й згадати. Незабутньою залишилася в пам`ят тльки атмосфера повного естетичного кайфу. Фантастичного пероду, коли лише крайнй дот не мав дей, як змнити крану свт, оздоровити нацю людство, подолати зло патолог. Словом яка краса вдродження крани - як писав поет.

Тут варто згадати ще про одне льввське явище, котрому судилося стати загальноукранським газету Пост-Поступ (редактором культури котро мав щастя бути автор цих рядкв). Саме цьому нон-конформстському молоджному виданню судилося стати певним прожектором, що вн висвтлював у пострадянськй срост найбльш яскрав явища в полтиц, економц, суспльств, та передусм у культур. Важко було б зараз пдрахувати, про скльки знаних нин митцв чи творчих колективв вперше написали на сторнках ц газети. Простше перелчити тих людей, котр й нин кервниками авторитетних проектв з сфери культури та мистецтва, що свого часу були авторами чи й героями публкацй у Пост-Поступ. Це Володимир Войтенко редактор журналу Кно-коло, Костянтин Родик редактор Книжник-рев`ю, Олександра Коваль директор Форуму книговидавцв багато нших.

Однак, цннсть Пост-Поступу полягала не лише в тому, що вн придляв багато уваги новй культур, а й у тому, що ця газета сама ставала творцем певних культурних феноменв, що вони в полтизованому тод суспльств викликали вибухо-подбний резонанс. Чого варт були тльки дискус навколо сер публкацй про Укранську лайку чи робтнич страйки й протести (зауважте пишеться без лапок) з вимогою припинити друк чергових вдтинкв спрепарованих Юрком Винничуком Щоденникв Роксоляни.

(Ось таку класну крану ми згодом просвистли, коли допустили до влади червоного аж рудого директора з його врним пуделем Дмою та ншими огидними представниками пост-совтсько фауни).

Отож, якщо б уважно придивлятися до облич Майдану (не з сцени на Майдан), то у багатьох з них можна було б впзнати учасникв того кайфового естетичного життя початку 90-х. , можливо, дивлячись як двчатка-старшокласниц танцюють перед спецназвським заслоном перед Адмнстрацю президента на Банковй восени 2004-го, пригадували соб, як вони танцювали так само перед шеренгами ОМОНу у 1990-му пд час студентського голодування на цьому ж Майдан, але тод ще площ Леннського комсомолу. Хто зна, чи не це де жа в`ю пдсунуло м пдступну думку, що вдасться вдруге увйти до т ж рки, тобто, що знову вдбудеться щось подбне, принаймн в культур.

Нема дей нема й набуткв 

Навть поверхова спроба порвняння креативно атмосфери того пероду з тим, що можна було спостергати на сцен Майдану та бля пднжок, не давало пдстав для особливих сподвань. Головна сцена революц була великим концертним майданчиком, на котрому частина творцв позицонувала свй вибр. Та разом з цим сам концерти базувалися на старих, добре знаних шляерах, як може й зазвучали по-новому, але не перестали вд цього бути старими. Найбльшим креативом, як вже знамо, вдзначилися невдом ширшому загалов ринджоли.

Звичайно ж, можна засумнватися, чи реальним було витворити продемонструвати в ц дн, в такому режим умовах, щось нове. Нове мало б бути результатом переосмислення, настояного на час. Це з одного боку так. Але з ншого це ж флософам потрбен час на роздуми, це ж романстам треба час для написання великих лтературних форм... А де ж, наприклад, поети, як творять, швидше серцем, нж головою?

Та й з ще ншого боку, був же передреволюцйний перод. Теоретично це найкращий час нуртування революцйних (передусм для культури) дей та народження творчих задумв, накопичення шуфлядних текств - тобто всього, що не можна було б реалзувати через перешкоджання антинародного режиму. Тож, було це все чи не було? А може проблема в тому, що попереднй режим не стльки забороняв митцям жити творити, скльки гнорував хн намагання та легковажив хн де, фаворизуючи в той же час хохляцький гумор чи вихолощений етнографзм. Це найкращий доказ, що ц де, якщо й були, то не становили загрози н для самого антинародного режиму, н для його офцйно-провнцйно вторинно-русько деолог та шараварно естетики.

Ще один аргумент, котрий може свдчити за вдсутнсть у наших провдних митцв пробивних (проривних) дей це пдсумки першого пост-революцйного року. Що за цей час час, здаться, цлком достатнй для осмислення, цлком благополучний для реалзац проектв та дей продемонструвала речниця вробачення Руслана, популяризаторка анти-СНДу Бурмака, посол ООНвського миру Вакарчук? А Скрипка? А Петриненко?

Нчого цкавого не представили також н забронзовлий вд гастрольного успху Ступка, н пригнчений полтичними переслдуваннями Резнкович. Не кажучи вже про режисерв-худкерв, що володють значно скромншим нструментарм театрального мистецтвотворення. Укранський кнематограф уже не перший рк перебува у стан коми, тому вд нього год чогось сподватися. А т фрагменти зйомок нових кнофльмв, як довелося побачити на Хрещатику, свдчать швидше про те, що частина пдпримливих кношникв виршила погрти руки на популярнй тем запропону глядачев незабаром бульварну версю помаранчевих подй.

Чи з`явилися може за цей час молод зухвал? Чи зумла стати явищем культури, розкручена у часах революц, породжена Майданом група художникв Р.Е.П.? Чи спткала, як багатьох нших доля тусовочного явища з дуже обмеженим середовищем шанувальникв близьким до нуля резонансом у культурних середовищах, не кажучи про суспльство? Втм, може щось з`явилося, але ми тобто ширший загал шанувальникв культури дзнамося про це тльки псля презентац у якого-небудь Гельмана...бо на державу чи ЗМ тут сподватися год.

Культурполтк a la Хоружвка 

Окреме питання, чи з`явилася в нашй пост-революцйнй кран державна культурна полтика? Адже культура це чи не дина сфера, де нова влада могла б продемонструвати хоч яксь очевидн успхи, що могло б при вмлому PR-використанн створити атмосферу оновлення, прогресу покращення життя, на фон вдвертих провалв у економц, суспльнй сфер чи державнй адмнстрац. Однак вони, тобто оранжев реформатори, навть цього не зумли зробити. Замсть цього упродовж року ми могли спостергати за пдмною поняття культура (тобто сума надбань в духовнй та матеральнй сфер) поняттям духовнсть (тобто прагнення до внутршнього самовдосконалення, нематеральнсть безтлеснсть).

Показова набожнсть джентльменв з Хоружвки вдома вже не тльки в Укран. Вони публчно хрестяться на хрести й кони, на куполи храмв на хлб, на мед на бджоли... (Щоправда, органзована п`янка в мурах Соф Кивсько це вже було занадто навть як на непрактикуючого греко-католика, яким автор цього тексту). Вслд за ними, вчорашн кучминськ чиновники теж почали шелестти губами пд звуки нацонального гмну класти руку на те мсце, де у кишен пджака переважно збергаться гаманець, чиновницьке посвдчення чи партйна летимаця. Слово духовнсть почали вживати так часто, й у настльки недоречних контекстах, що йому скоро теж знадобиться реаблтаця.

Втм, треба визнати, що ця пдмна понять лягла на вдячний рунт. По-перше, продовжу традицю списування всляких проявв народного дотизму цивлзацйно неспроможност на загадковсть русько душ. По-друге, перегукуться з старою радянською деологемою у совтскх своя ордость про особливу духовнсть просто радянсько людини на фон бездуховност, цинзму прагматизму людину Заходу жертви капталзму з вовчим лицем. нарешт, по-трет, наявнсть духовност, на вдмну вд культури, не вимага доказв у постат матеральних надбань.

Для демонстрац думки дозволю соб використати сторю, розказану Юрком Андруховичем псля чергово нчно подорож автобусом по маршруту Варшава-вано-Франквськ. Мимовол Андрухович став свдком дискус мж пдпилими робтниками та греко-католицьким священиком. Суть дискус полягала в тому чия культура вища польська чи укранська. Вивльнен алкоголем вд оков патротизму та нацональних комплексв робтники, узагальнюючи свй досвд розбудови капталстично Польщ, прийшли до висновку, що у полякв культура таки вища. Слуга Божий псля клькох спроб пдняти рвень культурно самооцнки спврозмовникв, зрезинував, залишивши втм за собою останн слово може в них культура вища, зате в нас вища духовнсть.

Жарти жартами, але драматизм нашо ситуац поляга в тому, що розвиток культури в Укран значною мрою залежить вд державно  полтики. Тобто потребу певних регуляцй, зокрема, у законодавчй сфер та доказв культурного розвитку у постат матеральних надбань ц культури. Однак, особливих досягнень тут за останнй рк надибати важко.

Добр кандидатв на мнстра культури зраджу у Вкторов Ющенку замашки радянського функцонера, котрий культуру тракту як другорядну сферу державно дяльност, що нею може займатися людина з менем, хоч без вдповдних компетенцй. Так було у випадку з Богданом Ступкою, це ж повторилося з Оксаною Блозр. Дйсний же мнстр гор Лховий начебто людиною з певними менеджерськими квалфкацями, але, судячи з його перших нтерв`ю для преси, без конкретних планв реструктуризац галуз тим бльше без перспективних взй.

Гучно скликана ултку президентом Ющенком Нацональна рада з питань культури, збравшись лише раз задля навгурац, так не почала дяти.

Говорити про популяризацю першою особою в держав трипльсько культури в цьому контекст навть недоречно. не тльки тому, що зв`язок Триплля з сучасною укранською нацю та державою бльш нж сумнвним, а ще й тому, що це захоплення Ющенка практично няк не пов`язане з розвитком сучасного культурного процесу. Значною мрою це стосуться вдбудови Батурина. Можливо, вдтворення такого козацького дснейленду додасть ентузазму богомазам козацького роду, але ж не можна забувати, що це твориться на тл занепаду та подальшого руйнування справд автентичних перлин вропейсько архтектури як Львв, Одеса та низка менших та не менш важливих мст. Враховуючи вс ц захоплення Президента, а також його любов до етнограф, рзьби по дереву, лплення горшкв та фаворизування творчост улюбленця даспорних поцновувачв мистецтва вана Марчука можна мати сумнв, чи вдасться зробити щось путн з ще одн де фкс Вктора Ющенка - Центру сучасного мистецтва в Арсенал.

Та проблема не тльки в обмеженому обсяз особистих культуртреерських потуг Президента, але й в тому, що його активнсть у вище перейменованих випадках зада певний тон для представникв тзв. державницько елти рзних рвнв, що у цй холопсько-взантйськй кран означа, що все, що треба що не треба, почнуть пдганяти пд смаки царственно персони.

Можливо це спвпадння, але упродовж пост-революцйного року так знаков постат ново укрансько культури, як письменник Андрухович та театральний режисер Жолдак реалзовували сво творч плани у Берлн, якось не було помтно, щоб х вдсутнсть в Укран створювала духовний дискомфорт кому-небудь з представникв ново помаранчево влади чи ново помаранчево опозиц. Натомсть, у випадку з Андруховичем пдстави припускати, а у випадку з Жолдаком стверджувати, що хня вдсутнсть в Укран стала наслдком саме ц культурполтк а ля Хоружвка.

Отже те, що Президент взяв на себе роль головного культуртреера, не маючи для цього н достатнх компетенцй, н фахово бази, здаться, може створити розвитков культури бльше проблем, нж можливостей. Тим бльше, що у цй сфер, як в багатьох нших, його нцативи супроводжуються послдовною неефективнстю, часом через ефективну непослдовнсть.

Культура догори дном 

Отже, можемо ствердити, що державна культурна полтика розвиваться не у тому напрямку, що хотлось би, а культурне середовище не змогло самостйно вигенерувати дей, не представило на суд громадськост проектв, не створило шедеврв, шляерв чи бестселерв.

Тому у видимй сфер публчних культурних процесв (тобто на ТБ, на радо, в бульварно-мщансько-жночй прес, котра придля багато уваги масовй культур) верховодить та невелика група популстських паразитв на тл культури, котру у вропейськй традиц подекуди називають дном.

До того ж не слд забувати, що укранський культурно-нформацйний простр й надал перебува пд домнацю росйського нформацйного культурного продукту. На укранських та вльнодоступних в Укран росйських телеканалах пану росйська естрадна попса, мщанськ шоу та мильн опери. На укранських сценах найчастш гост росйськ стар нов зрки. Рося форму де-факто укранський книжковий ринок. Як у такй ситуац можна переорнтувати спосб мислення чи систему цнностей пересчного укранця, скажмо, на про-вропейську, на пронатовську, чи навть на особливо-укранську?

Людина вруюча тут процитувала б Святе Писання: Що не можливо у людей, те можливо у Бога. це правда пережити щось на кшталт оранжево революц да людин зовсм не полтика, а Господь. Щоправда, не да вдповд в нагороду чи на випробування. Але в будь-якому випадку це дало людям дуже сильний мпульс, щоб змнити сво життя.

Для багатьох укранцв под, назван оранжевою революцю, стали найсвтлшою, найпатетичншою подю життя, яко вони не пережили нколи ранше, вже нколи не переживуть. Це був той момент, котрий, до реч, трапляться на долю не кожного поколння, коли мешканц нашо крани почули себе Людиною з велико лтери гордою, гдною величною створеною на подобу Бога. Не сумнваюся, що вони хотли б про це слухати оповд та псн, оглядати спектакл фльми, читати книжки, щоб при посередництв культурних актв продовжити свою вртуальну та ритуальну участь у тих подях. Так, як християни беруть участь у лтург, не зважаючи на вдсутнсть сина Божого ось уже упродовж двох тисяч шести рокв.

Тому в суспльств сну потреба осмислення осннх подй 2004 року саме за допомогою засобв культури, а не у висловлюваннях полтикв, полт-технологв чи ЗМ.

Тут важко не погодитися з думкою Оксани Забужко з найновшо книги Let my people go: сторя ж, котра не ста культурою оповддю, текстом, задокументованою людською стор про гнв страждання, любов вру, - завжди приречена залишатися всього тльки вдкритою зоною для полтичних спекуляцй. не бльше.

На жаль, ми як молода полтична наця ще не звикли вдчувати себе суб`ктом свтово культури та стор, а тому й не зумли (покищо?) використати даний нам рк тому шанс. До того ж через пдвищену полтизовансть суспльних процесв у нас поняття культурна полтика сильно привязане до поняття полтично культури. тому, коли виявилося, що у нашо революц не було ворогв (адже ж нкого з одозних осб минулого режиму не покарано), що означа, що не було й геров (ну бо кого тод поборювали?) багато з нас пережили розчарування чи й стали на пороз депрес. 

Та, як показу досвд мжвонно вропи та Америки пероду велико депрес, в атмосфер зневри розпачу мсце на розвиток культури не завдяки, а всупереч обставинам. Культура мистецтво як шлях пошуку над та змцнення ври. В так моменти на поверхню знову виходять над-нацональн, над-расов та поза-конфесйн загально-людськ цнност, зроста оцнка значення ндивдума, наближаться усвдомлення Бога. Чи учасники культурних процесв в Укран цього не розумють, не знають? А може, просто нема традиц про це писати, спвати, малювати.