Оксана Керик

Прочитати цитати з творів Тараса Шевченка з нагоди Шевченкових днів і Дня рідної мови у Львові можна вже відтепер на біґбордах, сіті-лайтах та інших рекламних носіях. Акція є ініціативою ВО “Свобода” та має назву “Скарб нації”.

Загалом у Львові встановлять тридцять рекламних щитів. Десять із них міститимуть цитату з поеми Шевченка “Катерина”: “Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!” Це, на думку Ірини Фаріон, головного ідеолога проекту, “надзвичайно актуальний уривок”.

– Ця фраза з “Катерини” – основна ідея зазначеної поеми Шевченка. Вона висвітлює головну проблему нашого суспільства – нерозуміння того, хто стратегічний ворог України, а хто – партнер, – так відповіла Ірина Фаріон на запитання “Газети”, чому для популяризації української класики обрано саме цей уривок із великого масиву творчості Кобзаря. – Я не заграю з масами. Я пропоную ліки, а не “сиропчик”.

Поза тим, як зауважують фахівці-філологи, хрестоматійну фразу Кобзаря вирвано з історичного контексту. Усім відомо, що великий поет мав на увазі не стільки представників сусідського народу, скільки військовиків російської армії. Власне, й у поемі Тараса Шевченка йдеться про нещасливе кохання українки із заїжджим солдатом.  

– Я категорично не вважаю, що такі тексти сприяють розпаленню міжнаціональної ворожнечі, – говорить І. Фаріон. – А якщо хтось так думає, то нехай візьметься за цензурування всієї української класики.  Я продовжуватиму цей проект. Уже у квітні у Львові з’являться цитати іншого українського класика, якого саме, ще точно не знаю. А загалом цей проект розрахований на весь рік.

Більш поміркованим в оцінці цієї ситуації є Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ, правозахисник. На його думку, ідея пропагувати творчість Шевченка – дуже гарна. Однак використовувати ті цитати з творчості класика, в яких ідеться про ставлення однієї нації до іншої, він не вважає за доцільне.

– Мені здається, що свої національні інтереси треба обстоювати не ненавистю до інших, – зазначив М. Маринович у коментарі “Газеті”. – Звісно, нині діяльність російської влади спрямована проти українських інтересів, і я закликаю проукраїнські сили протистояти цьому, однак не варто оголошувати ворогом усю російську націю.

А письменник Юрій Покальчук вважає позитивною ідею з використанням у громадських місцях цитат класиків, лише якщо вони мають суто культурний, а не політичний характер. “Не можна перетворювати культуру на політичне знаряддя, одне й інше має бути окремо”, – запевнив він. За словами Ю. Покальчука, такі речі давно практикують і у Франції, де в усіх вагонах метро висять перекладені французькою цитати світових класиків.

Щодо Львова, то тут він радить звернути увагу передовсім не на рекламні носії, а на “маршрутки” та кнайпи, де звучить російська музика. Саме там, на думку пана Покальчука, цитати з творів українських і не тільки письменників були б найбільш доречними. А от у розміщенні у Львові на рекламних носіях цитат із творів Шевченка він узагалі не бачить сенсу.

– Тут агітувати за Шевченка взагалі не потрібно, Західна Україна й так його знає та налаштована позитивно до його творчості, – каже письменник. – Інша річ зі Сходом, де я останнім часом багато виступав. Спершу навіть не хотів туди їхати, настільки сильною є пропаганда, яка розділяє Схід і Захід України. Це на руку Росії, в якої щодо нас панує настрій “розділяй і владарюй”. Не знаю, чому “Тягнибок і компанія” піддаються на цю абсурдну антиукраїнську пропаганду. Ми всі мусимо тепер тримати кругову оборону.

Поза тим, останнім часом у Львові почастішали випадки наруги над культовими та пам’ятними об’єктами. Дедалі частіше на міських мурах з’являється зображення свастики. Кажуть, що все це вже не нагадує дитячі пустощі. Свастику малюють на стінах єврейських святинь і пам’ятниках. А нещодавно нею спаплюжили барельєф Євгена Коновальця на одному з будинків однойменної вулиці. Свастика з’явилась і на сіті-лайтах.

– Свастика на біґбордах – це просто провокація, – коментує Ірина Фаріон, – тож не зважатиму на шизофреніків, які її малюють. Їм місце в лікарнях.

На думку Мирослава Мариновича, замальовування тих чи інших речей символами – звичайний політичний прийом, а водночас велика проблема у Львові. Віце-ректор УКУ вважає, що в нашому місті повсякчас триває війна символів, оскільки, на жаль, люди не бачать інших способів.

– Але я не можу сказати тим людям, які схильні до гострих реакцій, щоб не робили цього, бо не бачу в Україні сил, які могли б реально протидіяти антиукраїнським акціям, – наголосив Мирослав Маринович.