Українська
виборча ситуація може накладатися на багато паралельних процесів – але
американська праймериз-кампаніяперекликається з українськоюбільш ніж яскраво. Надто вже багато збігів. Так за аналогією з
американською ситуацією в таборі опозиції все однозначно зрозуміло – Віктор
Янукович успішно зайняв нішу Маккейна. Тобто все навпаки. Маккейн – це
американський Янукович.
А
в таборі демократів ніс в ніс змагаються Обама і Клінтон. Тільки чому це досі
жоден американський чорний піарник не заклеївскажімо весь Колорадо віршиками типу„В них Осама – в нас Обама!”Не
допрацьовують американські товариші. Не дійшла до них рукаусіляких там наших містечкових
шувалових-гельманів.
А
тепер запитання – то хто ж у них американський Ющенко, а хто Гілларі Клінтон. А
відповідь напрошується сама по собі – статьу цій ситуації ще нічого не означає. Адже кампаніяОбами вибудувана як синхронізований
інтелектуальний механізм, в котрому знаходиться відповідь на будь-якийвиклик, ба більше – інструментарій планованої
історії – превентивне проектування календарних подій- і як наслідок – серйозний тактичний прорив.
Не відомо в яку стратегічну якість це все переросте – але цей досвід просто так
не минеться. Це новітній суспільний менеджмент.
А
що у відповідьГілларі? Імпульсивність!
Чиста емоція. Ну чистісінько тобі модель поведінки Ющенка. Чи може це
далекоглядна стратегія для майбутнього об’єднання перед фінішною прямою. Але як
відомо – Обамане бачить себе
віце-президентом при президенті Клинтон.
Тільки
українська Обама поки що бачить себе прем’єром припрезидентові Ющенку. Та при подальшій
реалізації американського сценарію українська ситуація не забариться.Хоча все може різко змінитися згідно статевої приналежності. Ющенкові требастатисинхронізованим управлінським інтелектуальним механізмом, і відповідно –
Обамою.
А
Тимошенко – імпульсивною відповіддю на кроки Обами-Ющенка. Тількитреба стати трішечки вторинною. А цього вже
не станеться. Смак лідерства п’янить більше від бабла. Котре, як відомо, завжди
перемагає добро.