23 квітня членам Національної конституційної ради було роздано проект концепції нової Конституції.

У зв`язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей «АКСІА» звернувся до політичних експертів з питанням:   «Як Ви оцінюєте концепцію нової Конституції запропонованої НКР?»

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„В технічному відношенні я оцінюю  його як документ над яким не потрібно було стільки часу працювати, із залученням таких високопрофесійних фахівців. По суті, я розглядаю його як спробу заховати справжні цілі за нібито перерозподілом, збалансуванням повноважень, наданням народу права законодавчої ініціативи. Все це ширма, за якою ховається справжня мета – поставити під свій контроль Генеральну прокуратуру і судову гілку влади, що там насправді і зроблено, крім того, позбавити депутатів недоторканості. Таким чином, можна відкрити шлях до реалізації будь-якої мети за будь-яких інших умов перерозподілу повноважень.

Щоб там не відбувалось в усіх інших елементах, якщо Президент захоче, а у нас значна частина політичного класу так чи інакше пов’язана  з бізнесом,  зможе поставити депутатів в такі умови, коли вони будуть виконувати всі вказівки Балоги. Судова гілка влади буде під Балогою. Тут я маю на увазі умовного Балогу – зміниться Президент, з`явиться інший Балога. Але повний контроль над судовою гілкою влади через Вищу раду юстиції, яку має очолювати Президент і пропонування складу Конституційного Суду від Президента, означає можливість компенсувати всі недоліки впливу у всіх інших елементах цієї системи. Це прихована суперпрезидентська модель правління. Вона прихована за фасадом демократичного розподілу влади.

Якщо б у нас посаду Президента очолювала свята людина (Андрій Сахаров, Володимир Короленко), то вона б не дозволила собі користуватись цими можливостями.  

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Оцінюю як намагання продемонструвати генерацію конституційного оновлення з боку Президента і утримання першості в боротьбі за конституційну адженду (порядок денний) з конкурентами від двох великих партій. З іншого боку – це реалістичне намагання відкоригувати недопарламентсько-президентську республіку, яка в Україні діє з 1 січня 2006 року. З одного боку, Президент розуміє, що перевернути цю формулу і повернутись до президентсько-парламентської системи неможливо, а з іншого, для Президента неприйнятною є гра з нульовою сумою, коли парламентаризація конституційного ладу  веде до зменшення президентських повноважень.

Основні зусилля НКР направленні на виправлення цього недопарламентаризму. Суть її наступна: парламентаризувати виконавчу владу, щоб вона формувалась в парламенті за поданням кандидатури прем’єр-міністра Президентом і ця кандидатура буде висуватись найбільшою фракцією парламенту. Також планується наповнити новим змістом президентські повноважень, які збільшують повноваження Президента не в якості голови виконавчої влади, а в якості керівника держави. З цим пов’язані проблеми двопалатності,а також те, що Президент зосереджує повноваження як куратор судово-правової системи влади.

Отже, структури легітимності, тобто формування влади з точки зору політичного процесу, передаються парламенту, а структури легальності, тобто права і судоустрою, правоохоронної системи,  передаються більше Президенту. На нинішньому етапі нашого розвитку постають питання утвердження держави права і закону. Обирати ми навчились – в Україні вже діє виборча демократія. Перетворити її на правову демократію – наступне завдання наступного етапу конституційного і політичного розвитку України”.

Олександр МЄДВЄДЄВ (директор політичних програм Центру досліджень політичних цінностей «АКСІА»)

«Если БЮТ и НУНС проголосуют подобный проект, где коалиция исчезает как институциональный парламентский орган - это будет означать начало блокоразводного процесса этих двух сил. В целом же проект концепции, которую разместили у себя несколько информационных сайтов, содержит в себе ряд интересных предложений. Я бы выделил пункт, который определяет принцип формирования Кабинета министров и назначения премьер-министра. Это принцип действует по правилу "дать чтобы забрать". Нетрудно предположить, что если состав кабмина формирует Партия регионов, то, например, блок Тимошенко скорее не поддержит ни программу такого правительства, ни его кандидатов на министерские места. А когда эстафета переходит к следующему - то реализовать ее шансы не позволит выбывший из игры лидер. В итоге Президент будет сам назначать премьера.

Блиц-анализ такого документа показывает, что концепция выписана под президентские интересы. В контексте реализации этого проекта можно отметить, что проект перегружен правовыми регламентациями. Если учесть все пожелания проектировщиков, то Конституция будет представлять собой некий объемный и сложно воспринимаемый кодекс законов, а не цельный и лаконичный высший закон. Хотелось бы напомнить, что Конституция делается не для юристов, а для граждан. На мой взгляд совершенно излишне прописывать в Основном Законе, например, те положения, которые определяют нюансы референдума, или те, которые касаются прав парламентского меньшинства по контролю над правительством и тому подобное.

Итого - проект напомнил предвыборную программу, в которой предлагается цель, но не предлагается путь достижения этой цели. Он настолько массивен по объему новшеств, что его трудно назвать прозрачным».

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Це проект над яким ще будуть працювати. Я не впевнений, що він перетвориться в закінчений, узгоджений конституційний текст. Судячи з деяких витоків інформації, та і по тексту документу це видно, він не зовсім відповідає ідеям, які були покладені в початок процесу роботи Національної Конституційної Ради. Адже йшлось про те, щоб посилити президентські повноваження, вплив Президента на систему влади. По концепції ми цього не бачимо. В деяких моментах дійсно передбачається посилення повноважень, а в інших – ні. Там навіть говориться, що уряд буде (як це передбачено і нинішньою Конституцією) вищим органом виконавчої влади.  В той же час спостерігаємо і деяку суперечливість концепції. Навіть в питанні подолання дуалізму виконавчої влади, в одному місці йдеться про те що треба, щоб уряд був відповідальним за вертикаль виконавчої влади, а в іншому – Президент буде призначати керівників місцевих державних адміністрацій.

Поки що ця концепція ще не являється системним завершеним документом. Є внутрішні протиріччя навіть в підходах до реформування цієї  Конституції і до окремих позицій. Нас очікує зміна стратегії і тактики конституційного процесу Президента, не виключаю суттєвих змін того тексту, який ми днями побачили ”.

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„Це реакція Секретаріату на ініціативи Тимошенко про парламентську республіку, озвучені в Страсбурзі. В цьому документі чітко видно, що деякі положення вже зараз викликають дискусію. Вони можуть бути негативно оцінені опонентами Банкової.

Зараз озвучення подібних документів не матиме позитивних наслідків  для реалізації. Ці документи будуть редагуватись. Нинішня концепція – черговий документ, який потім переформатують, або взагалі відмовляться від нього. Це робочий документ, який повинен дати поштовх дискусіям, інформаційним приводам. Я також розглядаю його як елемент політичної кампанії Банкової проти Тимошенко”.